Сигарети з марихуаною – відносно нове винахідництво людства. Однак вони змогли сподобатися різноманітним культурам по всьому світу. Представляємо вам їх короткий шлях.
Коли був викурений перший косяк?
Перший задокументований викурений косяк мав місце в Мексиці. Хоча каннабіс використовувався в медичних цілях раніше, перший косяк був викурений саме для розваги. Першим про це написав фармацевт Університету Гвадалахари, який згадував, що лаборанти змішували марихуану з тютюном для своїх сигарет. Хоча, можливо, людство і знало про цей спосіб раніше, точно практикувало його в 1856 та наступних роках.
Не треба глибоко копати, щоб побачити потужний вплив марихуани на мексиканську та світову культуру. Наприклад, англійське слово “roach”, яке означає на сленгу гашиш, виникло від мексиканської пісні “Ла Кукарача”, в якій співається про таргана, який не може піднятися через те, що у нього закінчилася марихуана.
Перша згадка про продаж сигарет з каннабісом датується 1870 роком, коли у Бостонському медичному хірургічному журналі з’явилася реклама сигарет “Grimault’s Indian Cigarettes”. Вони продавались як ліки для лікування респіраторних захворювань. Це була потужна суміш смоли каннабісу, листя белладонни (в народі називається красунею), яка є потужним, а іноді і смертельним м’язовим релаксантом, та нітрату калію. Ця комбінація мала відкривати бронхи у випадку приступу астми та давати пацієнту збільшити потік повітря до легенів.
Косяк у ранньому двадцятому столітті.
Широку популярність і поширення в світі каннабіс отримав завдяки послідовникам растафаріанства та різноманітним спільнотам афроамериканців. Наприклад, саме темнокожі джазові музиканти надавали перевагу косяку над алкоголем, так як він стимулював фантазію без впливу на моторику організму.
Більшість сленгових назв сигарет з каннабісом потрапили в західну культуру в 20-х – 30-х роках. Деякі з цих назв вижили й до наших днів. Такі слова, як “reefer” та “joint”, з’явилися саме тоді, а також слово “muggle”, яке придумала далеко не Джоан Роулінг у книгах про Гаррі Поттера. Інші терміни з часом зникли з вжитку – “killer”, “goof butt” або “joy smoke”.
Американський сухий закон 20-х років також сильно вплинув на поширення каннабісу. Так звані “спікизи” – підпільні питні заклади, з’явилися по всій країні як гриби після дощу. Вони представляли собою нелегальну, андеграундну вечірку, де всі бажаючі могли випити добірного віскі та послухати джаз. Джазові музиканти з Нового Орлеану почали давати тури по всій країні, завжди беручи з собою знамениті “джазові сигарети”. Це були золоті роки для марихуани, адже кожен “вайпер” (так називали людей, які курили каннабіс) міг вільно скрутити косяк та викурити його в громадському місці, без будь-яких наслідків.
Після цього індустрія почала втрачати популярність. Закон про оподаткування марихуани 1937 року, а також інші федеральні закони штатів, зробили зберігання та продаж рослини нелегальними. Антиконопельний рух тих років у США увійшов у світову історію як “Reefer Madness” (безглузде косякове безумство). Куріння каннабісу сильно осуджувалося у медіа та газетах. Навіть шкільні підручники писали, що безпечні сигарети були спеціально наповнені каннабісом, щоб одурманювати дітей та зводити їх з розуму. Вищим пунктом всього цього став однойменний фільм “Reefer Madness”. Це був типовий, низькобюджетний, пропагандистський фільм, знятий на кошти маленької релігійної громади. Абсолютна некомпетентність авторів може вразити сучасну, освічену людину. Відразу видно, що творці фільму не мали найменшого уявлення про вплив марихуани на організм людини. Проте, підкріплене державною пропагандою, косякове безумство сильно знизило популярність каннабісу.
Вибух популярності марихуани.
1960-і роки означились сильними змінами в ставленні людей до влади. Дорослі люди, виховані з вірою в косякове безумство, зрозуміли, що їх обманювали. Виявилося, що каннабіс не викликає у людей безконтрольного божевілля, не змушує бачити демонів та не перетворює їх на сексуальних маніяків. Куріння трави перетворилося на своєрідний акт мирного протесту проти системи, об’єднавши багатьох під знаменами миру, любові та контркультурної революції.
Хіппі швидко зробили модними всілякі аксесуари, призначені спеціально для курців. Прикраси та пряжки для ременів проектувалися зі спеціальними, замаскованими, тримачами для косяків. Вони дозволяли власникам завжди бути готовими до маленького свята і слугували своєрідним розпізнавальним знаком для тих, хто був в темі.
Бумажні фабрики, що випускали папір для самокруток, також швидко підлаштувалися під сучасні тенденції. Вони почали випускати ширший папір, призначений саме для курців марихуани, які зазвичай крутять сигарети товще, ніж курці тютюну. Упаковка паперу прикрашалася всілякими психоделічними малюнками та гаслами на підтримку марихуани. Компанія Grandis навіть вигадала папір з прикріпленою дротом, яка дозволяла не опікати пальці, коли ви докурюєте залишок косяка.
Каннабіс став популярним навіть в дуже несподіваних місцях. Солдати у В’єтнамі курили траву в неймовірних кількостях. Багато командирів визнавали, що 70-80% їхніх військ, як мінімум, пробували курити. Використання марихуани було секретом, але про це знали всі. Деякі офіцери навіть дозволяли роздрібну торгівлю косяками на своїх базах. За всього 2 долари солдат міг придбати пачку справжніх сигарет, опорожнених і заповнених каннабісом. На деяких навіть залишалась оригінальна целофанова упаковка.
Сьогодення.
Сьогодні прихильники секті курців косяків піднімили своє мистецтво на невидану раніше висоту. Людина може обирати з неймовірної кількості сортів, використовувати десятки видів паперу або навіть купувати заготовки для самокруток, які лише треба наповнити вмістом. Проста, зручна, перевірена часом традиція – як можна не полюбити косяк?
Джерело: leafly.com
