Здивувалися б ви, якби дізнались, що багато з тих, кого ми вважаємо видатними особистостями, були прихильниками канабісу? Це все одно дивно? Ми ж знаємо, що конопля може чудово допомагати при найрізноманітніших заняттях: від досліджень космосу до опису красот Парижу. Ми підготували список з 7 найвідоміших письменників та 7 видатних вчених, які не приховували своїх відносин із марихуаною.
Стівен Кінг
Король жахів – перший, хто приходить на думку, коли йдеться про письменників, які курили канабіс. Якщо ви ще не читали “Сяйво”, “Воно” або “Керрі” – щиро рекомендуємо. У Кінга дуже довга історія вживання наркотиків. У 2014 році він дав інтерв’ю журналу Rolling Stone, де визнав, що наприкінці 70-х його любов до вживання алкоголю переросла у кокаїнову залежність. “Я регулярно вживав з 1978 по 1986 рік.” – визнав автор.
Незважаючи на це, письменникові вдалося зберегти сім’ю та активно творити. Його тягу до наркотиків можна простежити і в його творах. “Мізері – це книга про кокаїн” – розповідає Кінг, – “Її героїня, Енні Вілкс, є героїном. Вона мій головний фанат”.
Зі свого боку, відносини з канабісом складалися краще. Ще в 1981 році, в інтерв’ю легендарному растаманському журналу High Times, письменник заявляв про підтримку легалізації марихуани. “Я думаю, конопля повинна бути не просто легальною, її культивація повинна бути господарською галуззю” – сказав Кінг, маючи на увазі, що кожен повинен мати право вирощувати марихуану у себе в саду.
Ми підтримуємо таке рішення Великого письменника Кінга. І якщо ви все ж вирішили виростити порядний стаф у себе вдома, вам знадобиться деяке обладнання для гроуінгу, яке ви зможете знайти в магазині обладнання для вирощування марихуани вдома.
Хоча зараз письменник курить дуже рідко, він не може відмовити собі в поході в кіно під кайфом. “Це ж так цікаво. До того ж, в кінотеатрах завжди стільки смаколиків”. Важко не погодитися з класиком.
Гантер Томпсон
Відверто кажучи, було б дивно, якби містер Томпсон не потрапив у цей список. Ікона американської контркультури, засновник гонзо-журналістики та ав
тор десятка творів, найвідоміші з яких “Ангели Ада” та “Страх і ненависть у Лас-Вегасі: дике подорож до серця американської мрії”.
Найбільше Томпсона відомо поєднанням журналістики та розпустілого способу життя, що, звісно, передбачає вживання наркотиків. У 1977 році журналу High Times вдалося домовитись про інтерв’ю з журналістом. Мова йшла про вживання кокаїну разом із командою кандидата в президенти Джиммі Картера. Томпсон барвисто описував ці події: “такі люди є практично в кожній компанії. Не якісь наркомани або фріки. Просто люди, які комфортно себе почувають п’ючи, курячи траву чи нюхаючи кокаїн – як ми з вами. А ми ж не диваки, правда?”
Зовсім увійшовши в ностальгію, інтерв’юваний згадував свій найкращий трип: “проїжджати поруч із заливом Сан-Франциско приємною, літньою ноччю, на великому мотоциклі, з мозками, повними лсд, одягненим лише в одну футболку”. Лікування залежності від алкоголізму та важких наркотиків за допомогою каннабісу набирає обертів і, здається, воно відмінно підійде не тільки містеру Томпсону 🙂
Шекспір
Ми не можемо сказати напевно, був чи не був Шекспір членом спільноти авторів, які курили траву. Однак, напевно, відомо, що в 2001 році, група вчених розкопала в Шекспірському саду декілька трубок, датованих часом життя Шекспіра. Вісім з них містили сліди канабісу.
Нагадуємо, що ви можете прочитати про те, як довго сліди канабісу виводяться з організму.
Експерти, які вивчають творчість поета, вважають, що в нього є відсилки до вживання наркотиків. Наприклад, у 76 сонеті:
Переклад тексту на українську мову:
“Чому мій вірш такий бідний на нову гордість?
Такий далекий від різноманіття чи швидкої зміни?
Чому я не оглядаюся в часи
На нові методи і дивні з’єднання?”
Знаменитий російський поет Самуїл Маршак переклав це так:
“Лиш біда та чорнило, де слів тобі шукать?
Чому без зміни й дива тобі твій вірш, як я?
Чи може, деякі засоби нові мають нам надавать?
Може, дивні поєднання або карколомні моменти?”
Припускається, що в цьому сонеті описується відмова Шекспіра від вживання наркотиків. Як він міг від них відмовитись, не спробувавши?
Пізніше, у цьому ж сонеті, є рядок: “Та новий змішання в одежі старій,” (рос. “В одежі старій появляюсь снова.” – пер. С. Маршак)
Чи може слово “weed” (трава) мати сучасний зміст? А фраза “compounds strange” може посилатися на кокаїн (сліди якого також були знайдені на трубках), а не на марихуану? На жаль, ми вже ніколи не дізнаємось цього.
Клуб Гашишистів: паризька група авторів, куривших каннабіс
Не дивно, що деякі з найкращих авторів, які курили траву, у XIX столітті створили секретний клуб курців гашишу, активний з 1844 по 1849 рік. Гашиш вперше привезли в Європу солдати Наполеона, які поверталися з вторгнення в Єгипет у 1798 році. Він швидко став відомий завдяки своїм медичним властивостям. З свого боку, великі французькі літератори XIX століття почали вживати його в рекреаційних цілях.
Клуб Гашишистів став відомим завдяки журналісту і поету Теофілю Готьє, який випустив однойменне есе. Готьє, сам уважний вживач гашишу, описував: “Доктор виймав з хрустальної вази шматочки зеленуватої пасти, розміром з палець, і клав їх на блюдце поруч зі срібною ложкою”. Доктором, якого описував Готьє, був Жак-Жозеф Моро, який використовував Клуб Гашишистів як платформу для дослідження впливу каннабісу на людину.
Багато з вас знайомі з почуттям, описаним Готьє: “надприроднє тепло обгортає твої кінцівки та наступний психоактивний ефект, словно хвилі, вибиваються об скелі, відступаючи, аби повернутись знову, поки не обгорне тебе повністю”.
Членами клубу Гашишистів були:
Оноре де Бальзак
Найбільш відомий за циклом “Людська комедія”, включаючи роман “Горіо”, Бальзак вважається одним з засновників французького реалізму. Точних свідчень вживання Бальзаком гашишу нема
є, але деякі історики вважають, що у своїх описах драматичної краси середньовічного Парижа він міг натхнення черпати з каннабісу.
Шарль Бодлер
Ще один засновників клубу, французький поет Шарль Бодлер, напевно, час від часу вживав каннабіс. Однак виділявся тим, що був, скоріше, дослідником марихуани і ставився до неї з обережністю.
Окрім спогадів про каннабіс у збірці віршів “Квіти зла”, Бодлер присвятив гашишу і опіуму цілий цикл творів – “Штучний рай”. У ньому письменник порівнює алкоголь і гашиш, критикуючи обидві речовини. Алкоголь, на думку Бодлера, викликає безпричинну агресію, приглушуючи розум. В той же час каннабіс дарує людині більш тонке уявлення, але поступово виснажує її фізичну силу.
У Бодлера були складні стосунки з “духовною силою”, яку він вважав гашишем, і в основному описував її як демона.
Він прийшов до висновку, що гашиш викликає відчуття, наче “будь-яка філософська дилема розв’язна […] людина може перевищити богів”.
Александр Дюма
Цей гігант європейської літератури XIX ст. також був одним засновників клубу Гашишистів. Не дивно, що Дюмі потрібен був додатковий стимул, щоб завершити такі великі твори, як “Граф Монте-Крісто” і “Троє мушкетерів”.
Карл Саган
Факт, що Карл Саган регулярно вживав марихуану, зовсім не дивує, враховуючи, що він був одним із найкреативніших наукових розумів сучасності. Вчений і письменник, Саган відомий завдяки своєму внеску в астрономію та вірі в позаземне життя. Він зробив захоплення зірками ще цікавішим і престижнішим, запустивши своє власне шоу “Космос”.
Будучи автором сотень наукових статей, він написав безліч книг про власні наукові пошуки. Допомагаючи нам краще розібратися у власному світі та у світах за його межами, він також був переконаним прихильником марихуани. Карл Саган був настільки великим фанатом трави, що його друг, доктор Лестер Грінспун, автор книги “Переосмислення марихуани”, включив до неї есе, написане Саганом.
Автор багато і яскраво описував дію каннабісу, його ейфорійний та інші ефекти. Саган писав:
“Трава з лякаючою визначністю допомагає побачити, наскільки я та мої друзі оточені лицемірством і посередництвом”.
Каннабіс не тільки змушував Сагана мислити більш критично, він також підвищував його продуктивність як письменника. Він згадував:
“Раз я навіть не помітив, як написав 11 коротких есе на широкий спектр тем – соціальні, політичні, філософські та навіть про біологію людини”.
Протягом тривалого часу вчений приховував свою пристрасть до куріння, але у 1999 році зізнався журналу High Times, що курить з 60-х років.
Сьюзан Зонтаг
Літературно-інтелектуальний журнал The New York Review of Books назвав Сьюзан Зонтаг найвпливовішим критиком свого покоління. Сьогодні вона відома завдяки своїм роздумам про фотографію, мистецтво, життя, а також освітленню війни во В’єтнамі. Вона також одна з найвідоміших авторів, які курили траву.
Вона не тільки багато писала на цю тему, але й відкрито підтримувала конопляний рух у часи, коли це найбільше осуджувалося суспільством. Ще в 1973 році Сьюзан розповідала журналу High Times: “Я думаю, що суспільство, залежне від надзвичайно деструктивної й шкідливої наркотики – алкоголю – не має права забороняти людям вживати щось набагато менш шкідливе”.
Цілком логічним можна назвати факт, що навіть вчені люблять вдихнути. Більшість людей досить багатозадачні, щоб грати у відеоігри або публікувати пости в Instagram, будучи під впливом наркотиків. Але лише обрані можуть курити траву і вирішувати глобальні наукові питання. Ми вважаємо, що більшість великих розумів час від часу не відмовляють собі від випадкового косячка, але існують і такі, хто вміє залишатися лідерами у своїх галузях, регулярно вживаючи.
Олівер Сакс
Захоплення каннабісом невролога Олівера Сакса почалося ще в 60-х роках. Незважаючи на те, що головною сферою інтересів вченого були ушкодження та хвороби мозку, вже тоді він спостерігав за знайомим багатьом ефектом “спотворених рук”, викликаним галюциногенами – ЛСД та деякими видами марихуани.
Один із найвідоміших творів Сакса, “Галюцинації”, як можна зрозуміти з назви, досліджував різновиди галюцинацій людини, зокрема ті, що викликані наркотиками. Після отримання страшної діагнозу – раку, невролог почав використовувати медичну марихуану не лише у професійних, але й у особистих цілях.
Френсіс Крік
Проектування майбутніх дітей, дослідження стовбурових клітин – все це було б неможливим без перших уявлень про найменшу форму нашої сутності – ДНК. Саме структуру нуклеїнових кислот описав відомий молекулярний біолог Френсіс Крік, який отримав за це у 1962 році Нобелівську премію з фізіології та медицини. Він також був одним з дослідників генетичного коду людини. У цих складних справах йому допомагала вірна спільниця – марихуана, регулярно вживана вченим.
Стівен Джей Гулд
Будучи одним із найбільш цитованих вчених в галузі теорії еволюції, біолог-еволюціоніст і палеонтолог Стівен Джей Гулд не менш добре відомий у США як вчений, який курив коноплю та захищав право на її вживання аж до самої смерті.
Гулд ще в молодості здобув визнання завдяки своїй теорії переривчастого рівноваги. Суть цієї теорії полягає в припущенні, що процес еволюції відбувався короткими спалахами, а не безперервно. Але що стало його справжньою життєвою страстю?
Стівен Гулд не приховував своєї щиросердної любові до медичної марихуани. Але не просто так – у 40 років лікарі поставили йому смертельний діагноз – рак черевної порожнини. Протягом наступни
х 20 років свого життя, яке завершилося у 2002 році, він впевнено захищав свої переконання про користь медичної марихуани.
Річард Фейнман
Відомий теоретик фізики, лауреат Нобелівської премії, також славився своєю захопленістю експериментами над людським мозком. Допомагаючи своєму другові Джону Ліллі, Фейнман запирав себе в спеціальних ізольованих камерах з солоною водою, де відчував галюцинації. Відмовившись від ЛСД, для стимуляції мозку вчений вживав марихуану. Докладніше про ці спогади можна прочитати в його книзі “Ви, звісно, жартуєте, містере Фейнман!”.
Лестер Грінспун
Професор психіатрії в Гарвардському університеті, головний психіатр Масачусетського центру психічного здоров’я в Бостоні, який обіймав цю посаду протягом 40 років, Лестер Грінспун відрізняється від інших вчених тим, що не лише регулярно вживав коноплю, але і активно використовував її у своїй практиці.
Професор Грінспун розпочав дослідження марихуани ще в 60-х роках і видав цілий ряд праць про наше улюблене рослину. Найвідоміші з них – “Переосмислення марихуани” та “Марихуана – заборонений лікарський засіб”. У них психіатр констатує, що каннабіс не лише не є небезпечним, але й корисним для тих, хто його вживає, особливо в медичних цілях.
Опублікувавши свої дослідження у 42 роки, сам Лестер вперше покурив лише через 2 роки. Він хотів бути максимально непередбачуваним і боявся, що його роботу заклеймять заангажовані, якщо він сам буде курити. І він однозначно заслужив цей перший затяжку більше всіх 🙂
Вільям О’Шонессі
Не тільки сучасні вчені розважаються марихуаною. Ще в 19-му столітті Уільям Брук О’Шонессі, найбільш відомий своїм дослідженням жертв холери, привіз канабіс з Індії для власних практик. Саме він вперше показав медичні властивості коноплі європейцям, інформація про які вскорі дісталась і до Нового Світу.
Звісно, не кожен курящий коноплю може здійснити великі наукові відкриття. Проте наука може бути дуже захоплюючою справою, особливо у супроводі ефекту марихуани. Для деяких вчених саме конопля була каталізатором їх відкриттів. Сьогодні, коли легалізація все впевненіше рухається по планеті, це лише питання часу, поки все більше видатних розумів зможуть відкрито говорити про свою пристрасть до канабісу.
Джерела:
High Times – 7 Scientists Who Smoked Weed
High Times – Nine Authors Who Smoked Weed
